Про непередбачуваність розвитку технологій

В одній зі своїх лекцій для ілюстрації дії закону Мура я навів як приклад розшифрування людського генома – відчитання мільярдів клітин, які складають всю генетичну інформацію. Так-от, спочатку, перші 10-15 років, якщо глянути на інвестиції й вартість досліджень з відчитання генетичного коду – все йшло чітко за законом Мура. Потім, десь в 2008 чи 2009 році, коли винайшли нові технології сканування, надзвичайно різко зменшились і час, необхідний для цього, і вартість. Тоді, коли відчитували перший геном людини, це зайняло приблизно 15 років і коштувало 3 млрд доларів. Тепер відчитання людського геному займає кілька днів і коштує приблизно $1000.

У нових технологіях неможливо передбачити, як швидко вони змінять методи досліджень. Наприклад, кілька років тому я робив дизайн нашої нової лабораторії, яку ми будували на кошти жертводавців. Концептуалізація, архітектурний план, інженерний план… Це все тривало приблизно від півтора до двох років. І от я мусів передбачити, як ця лабораторія має виглядати, аби вмістити обладнання, якого на той час ще не існувало!

Проблема багатьох технологій є в тому, що нам необхідно передбачити, куди вони рухаються, і з врахуванням цього, робити досліди і планувати майбутнє. Це дуже важко, тому що ми не знаємо, куди вони рухаються, бо все розвивається дуже стрімко. Я думаю, що закон Мура був правильний для комп’ютерів, де принцип обчислення базувався на транзисторах. Тепер, коли починають говорити про біокомп’ютери, то це така terra incognita, і ми фактично не знаємо, як швидко ця технологія розвинеться, скільки коштуватиме і коли ми зможемо її використовувати.

Про Крея Бентора і персоналізовану медицину

З моїх студентських років багато чого змінилося. Медицина розвивається у революційний спосіб. Перш за все, тому що відчитано цілий генетичний код. Це є ключ до всіх принципів фізіологічного життя як людини, так і тварин. Можливості для використання цієї інформації – нескінченні. Складно навіть уявити, куди ми підемо.

Наприклад, принцип персоналізованої медицини, започаткованої Креєм Бентором. Дослідник Крей Бентор, який один з перших відчитав людський геном, має свою компанію, в якій він до 2020 року збирається відчитати генетичний код 1 мільйона людей. Відчитуючи їхній код, він також збирає всю можливу інформацію про кожну людину з того мільйона — все, що можна поміряти, не роблячи розтину: розмір голови, зріст, який в тої людини зір, який слух, тиск крові, величина мозку… Опісля, маючи цю біологічну інформацію про кожного з тих людей, він хоче за допомогою потужних комп’ютерних програм її пересівати, щоб побачити можливі співпадіння. Наприклад, зібрати всіх людей з того мільйону, які мають високий кров’яний тиск в одну групу і порівнювати їхній геном — де знаходяться спільні секвенції, спільні іншовиди генів, які, правдоподібно, відповідають за цей високий тиск крові.

Це досліди in silico. Ви просто обчислюєте і характеризуєте людей на підставі різновидів гену. Таким чином можна брати незнайомих людей, відчитати їхній геном і на підставі секвенцій передбачити, чи в той людини буде високий тиск, чи вона, наприклад, матиме проблему із холестерином у старшому віці. Можливо навіть визначити, коли приблизно ця людина помре.

Такі експерименти уже тривають, так що, думаю, невдовзі, у найближчі кілька років, можна буде принаймні передбачувати у людей головні хвороби.

Отже, тут нема мови про позитив, щоб лікувати — тут вже йдеться про те, щоби пересівати і вибирати тільки те, що ми хочемо. Це євгеніка.

Далі — запліднення in vitro, у пробірках. У наш час запліднюють десятки яйцеклітин, розвивають їх до певної стадії ембріону (150 чи 200 клітин), потім видаляють ті клітини, пересівають, відчитують геном кожного з тих ембріонів, вибирають характеристики, які хочуть, включно (наразі це ще не можна зробити) із кольором очей, кольором волосся, зростом людини. Можливо, пізніше вдасться дослідити навіть, чи та людина здібна в музиці, в атлетизмі, у математиці, і просто вибирати з тих ембріонів той, що нам підходить.

Це вже гра в Бога. Бо в цьому випадку ми накидаємо нашу волю на інших людей, нехай навіть вони ще в ембріональному стані. Це вже не є індивідуальність. Ми вже його до певної міри формуємо на власний розсуд, так, якою ми хочемо бачити цю людину. У цьому є велика небезпека, бо так ми спотворюємо поняття людського життя, людської гідності.

А по-друге, такий підхід на довготривалу перспективу знижуватиме різноманітність людей. Як відомо, будь-яка порода, замкнута сама в собі, вироджується. Обмежуючи різноманітність людства, ми, таким чином, обмежуємо можливість розвитку людей.

Яскравий приклад — Стівен Гокінг, видатний фізик. На жаль, у нього була хвороба Лу Геріга. Ті люди, що бачили його, знають, що він не міг ходити, сидів у кріселку, не рухався, і тільки його розум працював, і він механічно, через комп’ютер, міг передавати слова і думки. Це, можливо, навіть видатніший фізик, ніж Ейнштейн. І в нього була оця генетична хвороба. Якби в той час, коли він народився, застосовувалися сучасні технології, то цілком можливо, що цю дитину абортували б. Стівен Гокінг би не народився. Хто б на тому втратив? Стівен Гокінг чи людство, яке б ніколи не мало такого генія?!

Про зв’язок між біологією і мораллю

Мораль часто походить з біології. На мою думку, світ так був створений, що є певні правила. Якщо ми ті правила порушуємо, то невідомо, які наслідки очікують на нас. Візьмемо хворобу СНІДу. Де вона найбільше розповсюджувалась? Вона розповсюджувалась серед наркоманів та осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Це був неприродний спосіб людської поведінки. По-суті, це стало нагодою якійсь новій біологічній одиниці (в даному випадку – вірусу ВІЛ) використати ці нові двері і туди увійти. У такий спосіб СНІД поширився таким швидким темпом. Причому, тепер він перейшов і на інші групи людей, включно з дітьми, які вже народжуються зі СНІДом. Бачимо, що одне порушення деяких правил може призвести згодом до великих порушень, які вже переходять поза межі ізольованої групи.

Про егоцентризм науковців і ризики модифікації генетичного коду

Більшість представників наукового світу вважає, що ніщо не повинно обмежувати розвиток науки. Я думаю, що це є просто віддзеркаленням нашого суспільства. У загальному в світі межі руйнуються, моральні принципи занепадають. Усе має бути прописано в законі. Що сказано в законі, те й добре. А що закон змінить, те стає новим добром.

Я думаю, в науковому світі, як, зрештою, і назагал серед людей, панує поняття релятивізму всього: нині воно добре, бо воно мені підходить, а завтра воно недобре, бо воно вже мені не підходить. Отже, ми самі обираємо, що є добро, а що є зло. І в тому є велика небезпека. Тому що ми тепер в руках маємо такі технології, таке знання, яке може мати катастрофічні наслідки. Як приклад — атомна енергія.

Наше Сонце — це є одна велика атомна бомба. Але без Сонця не було б життя на Землі. Ми відкрили таємницю атомної енергії, і тепер у нас є вибір, як ми це використовуватимемо. Ми можемо використовувати атомну енергію, щоб опалювати будинки, організовувати транспорт, а можемо, використовуючи її, знищити цивілізацію, світ. Особливо зараз це є дуже небезпечно.

Окрім того, ми маємо можливість модифікувати наш генетичний код. Як ми його модифіковуватимемо? Це може мати жахливі наслідки. Ми можемо впровадити такі речі у геномі, які перейдуть у майбутні покоління. Чи маємо ми право вирішувати, як виглядатимуть люди у майбутньому?! Виходить, ми вирішуємо їхню долю, насаджуємо їм нашу волю. Парадокс, але фактично, ми зараз намагаємося дуже швидко розвиватися у спосіб, який у майбутньому може зупинити будь-який розвиток. Може, це дивно звучить, але так є.

Ми загалом використовуємо те, що нам вдалося досягнути, для того, щоби все зупинити на сучасності, на своєму “Я”: “щоб я жив безконечно”, “щоби світ виглядав так, як я хочу”, не беручи до уваги, що, можливо, майбутні покоління не хочуть такого світу.

Дехто може сказати, що, намагаючись подолати смерть, ми хочемо зробити людей щасливішими. У цім є правда. Проте, вона завжди йде паралельно з чимось іншим. Наприклад, можливість просеклінувати ембріон, щоб його виправити. Наразі це ще не можна робити, але згодом стане можливо. І це, правдоподібно, не є зло — ми хочемо лікувати людей. Але, з іншого боку, ми можемо так само сказати, що набагато легше той ембріон знищити, зрештою, це дешевше. І переважно людство обирає шлях найменшого опору. У цьому, власне, проблема.

За роки у сфері молекулярної біології особисто я переконався, що завжди існує краща розв’язка. Вона часто є важча, складніше до неї дійти, на це потрібно більше часу, можливо, більше грошей, але вона краща, ніж та, яку ми думали отримати легшим шляхом.

Найкраща ілюстрація: історія зі стовбуровими клітинами. Спочатку почали лікувати людей стовбуровими клітинами, які отримували з ембріонів. Абортували людський ембріон, розкладали його на клітини і  застосовували, щоб лікувати людей. Проте це не була ідеальна розв’язка, тому що цей ембріон — це вже була унікальна ідентичність, ці клітини вже не співпадають з клітинами інших пацієнтів. Тож через кільканадцять років знайшлася інша розв’язка, це — індуковані стовбурові клітини, завдяки яким ми можемо виростити стовбурові клітини із будь-якої клітини в нашому тілі. Отже, беремо наші власні клітини, лікуємо їх і повертаємо назад у наше тіло вже здоровими. Ця розв’язка є кращою за попередню. Але часто ми є нетерплячі, хочемо відразу використовувати те, що маємо під рукою, а не зачекати і постаратися знайти щось інше, краще, менш загрозливе для нас.

Про біоетику і занедбання етичних принципів

Чим більше ми досліджуємо щось, чим більше починаємо розуміти це, тим більше воно стає для нас банальним. Колись генетичний код, гени — це було щось таке сенсаційне. Тепер для нас це вже банальність. В Америці, здається, до 2025 року хочуть секвенувати геном кожної новонародженої дитини.

Практична наука пішла таким швидким темпом вперед, що етика, моральність до того не доросли. До певної міри це є наша власна провина, тому що ми не пішли крок в крок разом з технологічним розвитком — не обдумували можливості, не передбачували і не видавали розумних, інтелігентних аргументів про припинення деяких експериментів, про необхідність спрямувати певні експерименти в інше русло.

На жаль, наука біоетика розвинулася дуже пізно. Щойно тоді, на щастя, люди схаменулися і сказали: “Слухайте, може, ми повинні подумати, куди це все веде?!”.

Мені видається, що поняття моралі, етики, на жаль, дуже відстало від поступу в практичних науках. Це стосується фізики, біології, медицини тощо. Тому тепер треба зробити великий ривок, щоби розвинути ті сфери, щоб знову з’явилося так зване сумління наукового світу.

Є дуже розумні люди на дуже високих позиціях, які мають моральні принципи, але, на жаль, є більшість, яка втратила ці моральні принципи і просто робить те, що може, не думаючи, чи повинна вона це робити.

Я вважаю, нам слід повернутися назад до базового принципу виховання дітей, молоді. Повертаємося до шкільництва. Дитину виховують від самого народження, а не починаючи з 18-ти років. Треба в середніх школах, університетах навчати моральності, етики.

Ті проблеми, які ми маємо по цілому світу — корупція і т.п. — це все починається від занедбання принципів етики. Етика — це коли ти не робиш щось не тому, що це хтось заборонив, а тому що ти свідомий того, що це не годиться робити, бо інакше це може потягнути за собою погані наслідки. Я думаю, до того треба йти. Очевидно, це надзвичайно важко, для цього потрібні набагато більші зусилля, більші, ніж просто прийняти якийсь закон, який би забороняв. Але почати рухатись в цьому напрямку необхідно.

Про «ферму ембріонів» та генетичних мутантів

У Китаї уже вирощують людські ембріони в чашках Петрі, в інкубаторах. На початковій стадії ембріології намагаються модифікувати гени. Це все відбувається під гаслом “Позбутися генетиччних хвороб!”. Але ми не можемо виправити ген, не наражаючись при цьому на небезпеку пошкодити його або інший який-небудь ген. Ми бавимося, не маючи розуміння, не маючи поваги до природи, не зважаємо, які це може мати наслідки.

Інші роблять покручі з людськими і тваринними клітинами. Змішують людські і тваринні клітини і доводять ембріони до певної стадії розвитку. Таким чином були зроблені схрещені свинки, які розвивалися як свинячо-людський ембріон до віку 28 днів. Але ж свинка має різні віруси, які є нешкідливі, поки вони залишаються у свині, проте, якби вони перейшли на людину, то могли б спричинити хворобу. Маємо багато таких прикладів.

Існують природні бар’єри, які вироблялися мільйони років. Природній бар’єр є в тому, що найближчий контакт, який я маю зі свинею, — це коли я їм її м’ясо, уже мертве, яке я перетравлюю і нищу весь генетичний код. Коли я її гладжу, існує бар’єр у вигляді шкіри. А тут беруть і змішують у дуже дві клітини — свинячу і людську. Не раз проводять дифузії, з’єднують дві клітини разом в одну. Тобто ми ті всі природні бар’єри забираємо. А відтак будь-які віруси чи так звані jumping genes (стрибаючі гени) можуть у дуже легкий спосіб передатися на генетичний код людини. З якими наслідками? Ми не знаємо. Але припускаю, що саме так передався вірус СНІДу. Бо у мавп є вірус, дуже подібний до вірусу СНІДу, який абсолютно не робить жодної проблеми мавпам, а якщо ми передамо його людині, то наслідок може бути катастрофічний.

Багато експериментів робимо в лабораторіях просто тому, що можемо це зробити, не задумуючись, що, можливо, ми не повинні то робити. У 50-х роках в Америці були взуттєві крамниці, де під час примірки вам робили рентген ноги, щоби краще допасувати черевик. Згодом виявилося, що то безглуздо, бо ви опромінюєте клітини, створюєте мутації і може виникнути пухлина. Отже, це почали робити, тому що могли, але не задумувались, чи повинні це робити.

Та сама проблема, що тоді, існує й тепер. Тільки тепер вона ще більш загрозлива, тому що ми вже можемо робити модифікації у нашій генетичній програмі, які матимуть далекосяжні наслідки, на сотні чи навіть тисячі років.

Про стерильний світ

Якби в нашому кишечнику не було бактерій, ми би не жили. Бо деякі складники, які необхідні для травлення, виробляють бактерії, які знаходяться у нашій травній системі. Те, що тепер дуже поширені різноманітні алергії, до певної міри пов’язано із тим, що ми живемо у дуже стерильному світі. Коли подивитися на рівень алергії чи кількість людей, які мають алергії у третьому світі, в Африці чи Азії, — там він надзвичайно низький (там інші хвороби є натомість). Але тут ми вже так стерилізуємо все, що втрачаємо можливість виробляти імунітет до різних живих організмів – бактерій чи вірусів.

Про ГМО-міфи

Проведено багато дослідів і не виявлено жодного доказу, що у короткотривалому терміні генетично модифіковані організми шкодять людям. Це є просто міфи. І до певної міри також економічна дезінформація, щоб сприяти торгівлі природніми продуктами. Тому виграють фірми, які роблять продукти без ГМО. Хоча, дуже часто ті самі фірми, що мають генетично модифіковані продукти, продають також і продукти, генетично не модифіковані.

Модифікації, які були зроблені досі, були надзвичайно дрібні. Вони жорстко регульовані. Були докази деяких передач генів з одного генетично модифікованого організму до другого, але нема жодних доказів, що для людей це шкідливо. Це я кажу на підставі наукової літератури, яка друкується у світі.

Є інші речі, які можуть бути шкідливі, це — генетично модифіковані тварини, які мусять тепер вживати різні гормони. Ці гормони, як це стало відомо, залишаються у м’ясі, ми їх вживаємо разом із ним, і вони можуть мати, хоч і низький, та все ж таки вплив на людей.

Про принципи професора Мончака

У своєму житті і в роботі я дотримуюсь християнських принципів. Непорушність життя від запліднення і аж до природної смерті — це мій головний дороговказ.

Стараюся шанувати приватну інформацію. Така інформація не роздається. Шаную особу, її право знати, що з нею не в порядку. Часто буває, що треба передати інформацію через інтернет, то треба бути обережним, щоб не передавати точних ідентичностей людини. Перш ніж відправляти таку інформацію, її треба закодувати.

І навіть якщо до мене прийде донор і скаже, що він має дотацію на якесь дослідження, яке суперечитиме моїм переконанням, я цих коштів не прийму. Якось мені довелося зіткнутися з одною етичною проблемою, де була можливість використати людські стовбурові клітини. І я спочатку так не дуже над тим задумувався, а потім замислився, як їх отримали. Дізнався, що то знищені людські ембріони. Їх абортували, розділили на клітини, і тепер їх продають. Я відмовився робити той експеримент. Згодом знайшовся цілком інший спосіб доказати певну гіпотезу, яку я мав, без використання людських чи ембріональних стовбурових клітин. Це було ще одне підтвердження того, про що я вже казав раніше, — завжди є інша, і переважно краща, розв’язка.

Про регулювання сфери молекулярної біології

На сьогодні робити різні експерименти надзвичайно легко. Можна навіть у підвалі якусь таку лабораторійку маленьку збудувати, інструменти закупити через інтернет, навіть уживані, навіть на eBay. Тому потрібно мати дуже чітке законодавство у сфері молекулярної біології. Важливо, щоб воно не обмежувалось суто політичними принципами. Щоб не було так, що ми то дозволяємо, бо наша партія за ту ідеологію, а інша партія не дозволяє, бо їхня ідеологія зовсім інакша. Тут треба дистанціюватися від політики, треба спеціалістів, зокрема з біоетики, які розуміють, яку шкоду це може нести. Треба, щоб закони були далекосяжні, охороняли ціле людство, а не якусь його частину.