Чи стане “зеленою” українська енергентика?

Чи стане “зеленою” українська енергентика?

1024 484 Ethictech

Чи стане «зеленою» українська енергетика?

Автор:
Андрій Сабініч
Андрій Сабініч

Координатор магістерських програм Кey Executive МВА та MSc in Innovations and Entrepreneurship в LvBS, публіцист, дипломований спеціаліст із сонячної та вітрової енергетики

В Україні загальні інвестиції у відновлювальну енергетику сягають близько $2 млрд. Це невтішний показник, оскільки наш енергетичний потенціал дозволяє залучити в рази більше коштів. Є кілька ключових факторів, які заважають розвитку: війна, бюрократія та монополісти.

Епоха вугільних та атомних електростанцій стрімко минає. Сонячні панелі, вітряки та біопаливо генерують 22% світового виробництва електроенергії. До 2040 року очікують, що цей відсоток збільшиться втричі. Людство усвідомило вичерпність класичних ресурсів, тому відновлювана енергетика (ВДЕ) перетворилася з моди на необхідність. Глобальні компанії підхопили цю тенденцію ще кілька років тому: виробництво компакт-дисків SONY живиться виключно відновлюваною енергією; Google інвестував понад $2 млрд тільки у власні зелені проекти; стратегія IKEA передбачає повний перехід на зелену енергетику до 2020 року. За останнє десятиліття вартість «сонячних» кВт-год впала у кілька разів, а обсяги їх виробництва зростають щороку. Китай інтвестував близько $130 млрд у ВДЕ – це вдвічі більше за вкладення Європи та Америки разом.

В Україні загальні інвестиції сягають близько $2 млрд. Це невтішний показник, оскільки наш енергетичний потенціал дозволяє залучити в рази більше коштів. Є кілька ключових факторів, які заважають розвитку ВДЕ: війна, державна бюрократія та монополісти. Останні дві напряму пов’язані – монополісти користають з недоліків енергополітики України, яку депутати не поспішають виправляти. Одним з яскравих прикладів є бездумне впровадження зеленого тарифу. Монополіст на ринку ДТЕК в особі Ріната Ахметова регулярно будує зелені електростанції. Держава купує їхні кВт-год за завищеним тарифом, хоча ВДЕ ледве покривають 2% від загальних потреб українців. Це призвело до того, що мільйони гривень з бюджету пішли до кишень монополістів.

Реформа української енергетики

На щастя, реформа енергоринку 2019 року має змінити правила гри. Поточний стан електроенергетики в Україні досить контроверсійний. Ринок працює за радянською системою, де конкуренція відсутня взагалі: усі виробники продають електроенергію одному споживачу – ДП «Енергоринок». Модернізувати нашу систему має енергетична реформа, яку вже почали впроваджувати. Вона складається з пакету прийнятих до розгляду та підписаних Президентом законопроектів.

Найперше буде децентралізована сама модель ринку – відміна бюрократичної тяганини, дозволів та ліцензій для домашніх господарств, що дасть розвиток малому енергетичному бізнесу. Добрі зміни передбачені і у законодавстві, яке не було дружнім до альтернативної енергетики. Раніше будувати станції можна було лише на спеціалізованій ділянці, яких бракувало. Підписаний законопроект робить усі промислові земельні ділянки дружніми до ВДЕ. Це також зменшує корупцію у земельних питаннях, оскільки відтепер немає потреби переробляти призначення земель «під себе». Також український енергоринок позбавляється єдиного зеленого тарифу. Натомість ми переймаємо досвід західних країн і запроваджуємо цінові аукціони, що є аналогом іспанського варіанту довготривалих контрактів. Контракт на 20 років продажу електроенергії отримає той, хто запропонує найнижчу ціну.

Не останню роль в українській відновлювальній енергетиці відіграє обладнання. Ми виробляємо конкуруюче за якістю, але значно дорожче обладнання для сонячних панелей та вітряків. Раніше діяла бонусна система, яка збільшувала прибуток від продажу за зеленим тарифом, якщо ваша станція містить більше 30% українських запчастин. Це стимулювало вітчизняних виробників, але перекривало можливості імпорту. Реформа енергоринку передбачає звільнення від сплати ПДВ на іноземні комплектуючі до кінця 2021 року. Себто обладнання з-за кордону стане трохи дешевшим, що позитивно відобразиться на продуктивності вітряків та сонячних станцій.

Хоча Україна й рухається у бік ефективної європейської моделі керування енергоринком і створює сприятливі умови для виробників та інвесторів, сплачувати кошти за зелений тариф минулих років все ж таки доведеться. До речі, майже 90% потужності вітрових електростанцій України належать ДТЕК ВДЕ Ріната Ахмєтова. Отже, у наших інтересах ефективно керувати енергобезпекою та позбавляти монополістів бюджетних коштів, створюючи можливості малому та середньому бізнесу.